Частина II – Навчання спілкуватися

Основною проблемою, з якою ми стикаємось, коли пишемо комп’ютерні програми є той факт, що ми та комп’ютер не народжені одними батьками. Можливо якщо б ми були, ми б надбали подібне розуміння світу навколо нас та також думали однією мовою.
Що має зробити це дійсно простим, це розмовляти один до одного з розумінням. Ми можемо просто написати "комп’ютер, будь ласка, намалюй картинку з кошенятком" та отримати це.
"Так навчіть комп’ютери розуміти нас" скажеш ти. Але комп’ютери, будучі сконструйовані дуже відмінно до людського мозку, мають дійсно інший шлях бачення речей – та навчити їх думати як ми думаємо нелегко.
Рішенням є знайти деяку середню землю:
• загальний "погляд на світ" та
• загальну "мову"
що й люди, й комп’ютери можуть зрозуміти.
Ця частина книги є цілком про навчання спілкуванню з комп’ютером. Ти маєш закрутити власний розум трохи щоб побачити речі з комп’ютерної точки зору. Це є вправою надати-та-узяти – комп’ютер думатиме цілою низкою речей (подібно деяким словам) з нашого світу, але ти маєш вивчити деякі речі з його світу також. Спробуй залізти всередину голови комп’ютера та уяви як по-людськи пояснити, що він хоче.
[4]